Бавовняний паперовий біорозкладний пакет із застібкою-блискавкою та отвором для підвішування

Все про паперовий пакет: його історія, винахідники та види сьогодні

Великий коричневий паперовий пакет має довгу цікаву історію.

Коричневі паперові пакети стали невід’ємною частиною нашого повсякденного життя: ми використовуємо їх, щоб носити продукти додому, носити покупки в універмагах і пакувати обіди нашим дітям.Роздрібні торговці використовують їх як чисте полотно для фірмової упаковки товарів.Креативні майстри навіть носять їх як маски на Хелловін.Легко забути, що хтось давно мав їх винайти!

Новатори, які подарували нам паперовий пакет

Протягом століть мішки з джуту, полотна та мішковини були основним способом зберігання та переміщення товарів по всій Британській імперії.Головною перевагою цих матеріалів була їх міцність, довговічність, але їх виробництво виявилося трудомістким і дорогим.З іншого боку, папір можна було виробляти з набагато нижчою ціною, і незабаром він став основним матеріалом для портативних сумок на торгових шляхах.

З моменту появи в 1800-х роках паперові пакети зазнали численних модернізацій завдяки кільком розумним новаторам.У 1852 році Френсіс Волле винайшов першу машину для масового виробництва паперових пакетів.У той час як паперовий пакет Волле більше нагадував великий поштовий конверт, ніж основний продукт продуктового магазину, який ми знаємо сьогодні (і, отже, міг використовуватися лише для перевезення невеликих предметів і документів), його машина стала каталізатором масового використання паперової упаковки.

Наступний важливий крок у розробці паперового мішка зробив Маргарет Найт, плідний винахідник, який тоді працював у Columbia Paper Bag Company.Там вона зрозуміла, що сумки з квадратним дном, а не дизайн конверта Волле, будуть більш практичними та ефективними у використанні.Вона створила свою машину для виготовлення паперових пакетів у промисловому цеху, проклавши шлях для широкого комерційного використання паперових пакетів.Її машина виявилася настільки прибутковою, що вона заснувала власну компанію, Eastern Paper Bag Company.Коли ви несете їжу додому з супермаркету або купуєте новий одяг в універмазі, ви насолоджуєтеся плодами праці Найта.

У цих пакетах із квадратним дном все ще був відсутній класичний компонент паперових пакетів, який ми знаємо й любимо сьогодні: плісировані боки.Ми можемо подякувати Чарльзу Стіллвеллу за це доповнення, яке зробило сумки складними і, отже, легшими для зберігання.Інженер-механік за фахом, дизайн Стіллвелла широко відомий як сумка SOS, або «мішки, що самі відкриваються».

Але зачекайте — є ще щось!У 1918 році двоє бакалійників із Сент-Пола на ім’я Лідія та Уолтер Деубенери придумали ще одне вдосконалення оригінального дизайну.Пробивши отвори в стінках паперових мішків і прикріпивши мотузку, яка виконувала функцію ручки та зміцнення дна, Деубенери виявили, що клієнти можуть носити майже 20 фунтів їжі в кожній сумці.У той час, коли доставка продуктів за принципом «готівка і неси» замінила доставку додому, це виявилося важливою інновацією.